Понеділок, 18.11.2019, 17:57
| RSS

20146, с.Молодецьке, Маньківський район, Черкаська область, Email: molodsh@ukr.net тел. (04748)71540

Сайт Молодецької загальноосвітньої 
школи І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 312
Статистика сайту

Музей українознавства

Музей українознавства

Людина народжується і отримує в спадщину саме дороге, що в неї є це історія минулого. Саме наша Молодецька  загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів створила музей «Народознавства», щоб поглибити знання про звичаї, обряди, атрибути, пов’язані з українською хатою; запам’ятати прислів’я, приказки, повір’я, народні пісні про українську хату; знати свій рід; розглянути планування  традиційного українського житла різних областей України; виховувати прагнення вклонятися рідному порогові, домівці, звідки людина іде у світ; поважати батьків, родинні цінності; формувати високі моральні якості: духовність, доброту, милосердя, щирість, людяність.

          Клас прикрашений вишитими рушниками. Зліва – фотографії інтер’єрів української хати з Музею народної архітектури й побуту України. Ілюстративні картки типів традиційного житла різних областей України. Справа біля вікна стіл, застелений вишитою скатертиною; на ньому – хліб та глечик з пшеничними колосками та калиною. В одному кутку – імітація частини хати з піччю. В іншому – червоного кута з образами в обрамлені вишитих рушників.

          Сьогодні в центрі уваги два священні слова: «домівка», «родина». Ми линемо думками до оберегів нашого роду – отчого дому, рідних порогів, щоб назавжди запам’ятати  свою оселю, криницю, берег дитинства і все те, до чого можна прилинути душею у святий день. Адже всі дороги у широкий світ починаються зі стежини від батьківського порога .

Перші спогади про хату – немов рожевий досвіток дитинства. Біля стелі над головою, під дубовим тесаним сволоком засохлі польові квіти. До сволока на гаку прикріплена мотузочками вербова колиска. Білі стіни, біла стеля – неначе виткані з маминого полотна. Сонячне сніп’я ллється через вікно, і від того на стінах виграють розгаптовані квітами рушники,  розпростерши крила, немов півники, кують голубі зозулі, воркочуть сизі горлиці. Вздовж стін – лави, прикриті ряднами. Мисник куди ставився святковий посуд, вироби господарів з дерева, глини.

          В кутку біля печі стоїть хлібна діжа – головний атрибут хатнього начиння. Хліб, який над усе цінувався українським селянином, вважався священним; разом з ним і діжа, й піч, і навіть час, коли хліб у ній сидів. Діжу шанували, доглядали особливо дбайливо, добре мили, промовляючи: «Діжа, діжа, треба тобі віхтя і ножа».

Швидко плине час. Відходить у минуле багато традицій і обрядів, пов’язаних з рідною хатою. Та й сама хата змінила свій зовнішній і внутрішній вигляд. Але незмінною залишається сама її сутність як найдорожчого скарбу людського, як найвеличнішої святині і незгасного спогаду про незабутні роки дитинства та юності, як вірність батьківським заповітом і материнській незрадливій любові. Саме це намагалися відновити минуле наших предків і по крихточці зносили речі,  предмети побуту та інші приладдя. Збирали фотографії щоб намалювати ту піч з покуттям, сволок. Справа під іконою, надпис на згадку школі  про творчий проект учениці 9 класу, які відновили світлицю національного характеру українців.

Тож загляньте і ви в домашнє вогнище, переступіть поріг  колиски українського народу – селянської хати.

І хочеться завершити словами Олександра Довженка: «Ні, я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому…Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини, я посилаю їм у далеке минуле своє благословення…».

Тож будь благословенна, хато моя!

  
 
Подяка за роботу над сайтом
Турченку Тарасу та Головатому Віталію
Copyright Karpenko © 2019
Мапа сайту